Я ні про що в житті не пожалкую
(подякувати долі на цей час).
Стою, як вишня, й гілками малюю
з хмаринок невибагливий пейзаж
для тих, хто був і є зі мною поруч,
для тих, кого люблю та ким живу...
Безмежно вдячна сонечку за поміч,
за радість вже минулу та нову.
Я дякую вітрам, що не зламали
ні стовбура, ні гілок, ні плодів.
Що одночасно берегли й навчали,
як встояти від чвар і холодів.
Вже призвичаїлася і до громовиці...
Болюче б'ється навіть влітку град.
Зате які весною соки-живці,
який п'янкий любові аромат!
Радію про́меню на небосхилі,
ясним очатам милих внученят.
Є дужі руки, що дарують сили,
та ніжні руки, що наводять лад.
Я частка у безмежному свічаді,
де кожна зірка має колір свій.
Роки мої не стали на заваді
ні для бажань, ні для шалених мрій.
Стою, як вишня вдягнена в тумани,
Тягну до сонця гілки недарма.
На них гніздечка, як живі лампади,
а в них — мої надії та життя.
Таня СВІТЛА
07.2018 р.