Паралельними непрямими
ми спускались в ці хижі зими,
в тінях сірих нічних вокзалів
замерзали прощальні рими.
Перестуджені телефони,
обривали хиткий неспокій,
у любові свої закони,
нелогічні, часом жорстокі.
В наших янголів добрі вчинки,
хоч спочатку здаються злими,
десь попереду ждуть зупинки,
освітляючі тьму новини.
Хай не дивиться грудень грізно,
хай світанок не світить сірим,
для любові немає - пізно,
для любові достатньо віри.
Дмитро Славич
