Ой літо - літечко, немов літа мої,
так пролітає швидко, як на крилах.
І вже ключем у небі журавлі
курличуть. . . Ні, я ще недолюбила...
Цей погляд, в неба синю височінь,
з медових губ не спила весь нектар.
Ой літо - літечко благаю, не покинь,
залиш мене в полоні своїх чар.
Недолюбила ніжності цих слів,
коли ти шепотів їх під зірками...
Ой літо - літечко, ти в сяйві кольорів,
веселкою залишся над полями.
Недолюбила рук твоїх тепло,
в світанках калинових біля хати...
Ой літо - літечко, тече мов джерело,
як і літа, яких не наздогнати...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.