Світи мені, вечірня зо́ре,
Моя відрадо в час нічний,
Пірнаю в плесо неозоре,
В незнане двері відчини.
Світи мені, коли спіткнуся,
Коли тонутиму в журбі,
Як відречуться кращі друзі,
Я довірятиму тобі.
Світи мені, вікно у Всесвіт
З твоєю поміччю найду,
В хвилини наших тихих бесід
Навчусь любити простоту.
Світи мені, віщунко неба,
І в миті торжества - світи!
Так невимовно мало треба -
Щоб повсякчас ясніла ти.
Гарний вiрш, Оксано. Дуже красивi рядки, глибокий змiст у них закладений. Справдi, е для людини найважливiшi цiнностi, якi принесуть втiху i створять позитивнi емоцii за будь-яких обставин.
Тiльки от у вас у 6 рядку слова "вгрузатиму" i "в журбi" - якось мiж собою не зовсiм поеднуються. Вгрузати ж можна "в щось", а не "в чомусь". Тодi тут набагато правильнiше буде звучати - "вгрузатиму в журбу". Але, правда, у такому випадку трохи зiб'еться рима. А може тодi тут вжити слово "загрузну" i цей рядок трохи змiнити:
Загрузну геть уся в журбi.