Спогад
Як з тобою поряд
вже нема нікого,
буде тільки спогад,
що було до цього.
А було кохання
щире і тендітне,
та через вагання
згасло безотвітне.
Як з тобою поряд
лиш думки яскраві,
що яснять твій погляд
днинами в заграві.
Лиш один-єдиний
спомин ніжить ранком
та в нічні години
тінь яснить за ганком.
Спогадом живу в тобі,
щоб втішати у журбі,
мрії сіючи в думки
ніжним дотиком руки.
Сили не знайду в собі,
щоб забутись в далебі,
тож я спогадом весни
все приходжу в твої сни.
Як заплачеш гірко
дивлячись на зливу,
то запалиш зірку,
що народить диво.
Засмієшся радо,
адже є надія,
бо цвіте ще садом
незабута мрія.
Спогадом прийду в твій світ,
принесу весняний цвіт,
адже був завжди твоїм,
як причал і милий дім.
Оживлю тебе я знов,
нагадавши про любов,
що не вмерла, а жива,
поки серце ще співа.
Віктор Цвіт 30.07.18
