Зима замітає твої сліди...
у розкішних хоромах я сама
глибока довга ніч колише сни
допівночі неспиться і журба.
Пробирається мороз до тіла
малює мертві квіти на вікні
худерлиця дороги засніжила
я рвуся до тебе і очі в сльозі.
Туркоче голубка у заметіль
без пари холодно дика туга
не радіє весною на серці біль
розцвітає первоцвіт плаче душа.
Пурга будує криштальну стіну
білий світ в пелені сиве небо
замурувано ледом мрію мою
не проїхати ні пройти до тебе.
Зима нас звінчала листопадом
перші дні грудня озолотила
килим щастя встеляла снігопадом
лебедям до зір розправляла крила.
Ні не зігріє птаху сонце зими
більш не усміхнеться літо весні
лебідь відлетів у зоряні світи
туди де ясен місяць сяє зорі.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
