«Коли я стану дорослий, робитиму все, що захочу!». Всі в дитинстві так говорять, напевно. Я теж колись так говорив. Думав, що коли подорослішаю, лягатиму спати після опівночі… чи навіть далеко після опівночі.., а може, зовсім не лягатиму. Буду їсти все, що забажається і дивитимусь телевізор досхочу.
Ну, в дитинстві, ясна річ, батьки контролюють твою свободу… до моменту, коли ти починаєш виборювати її. Коли починаєш, взагалі складно зрозуміти, коли ти робиш насправді те, що хочеш, а коли просто те, що роблять круті хлопці, а коли просто те, що не подобається батькам.
Навчаючись у виші, ти вже майже дорослий, але то пари, то сесії, то грошей не вистачає. Їсиш що прийдеться і коли прийдеться. Спати вночі вже хочеться, але не завжди доводиться. Телевізора просто нема. А ще гроші треба підзаробити, а ще друзі, перші стосунки. Думаєш: «Ну, от вивчуся, знайду роботу і тоді вже робитиму те, що хочеться. А зараз з’їжджу до батьків на вихідні. Поїм смачненького».
Закінчуєш університет, знаходиш стажування, тебе беруть на роботу. Ось воно доросле життя! Чи ще ні? Бо чомусь робити те, чого бажаєш все одно не виходить. Треба знімати квартиру, викладатися на роботі, купити і приготувати вечерю (адже, хочеться вже не просто морозива як в дитинстві). Все частіше прагнеш засинати до опівночі. Напевно, треба міцно стати на ноги, щоб отримати ту омріяну свободу.
А потім закохуєшся. Це приносить щастя, метеликів у животі, іноді затишок, іноді пристрасті, іноді…, але не свободу. А коли ти вперше ідеш до театру з дівчиною, замість футбольного матчу з друзями – розумієш, що у вас все серйозно. Та й батьки говорять, що стаєш по-справжньому дорослим, коли заводиш родину.
Одружився. Ну, от вже зовсім дорослий! Чи ще ні? Квартира в кредиті, думаєш про додатковий заробіток, дружина весь час випробовує здоровим харчуванням. Телевізор можеш дивитися, але чомусь вже не так хочеться. Хочеться спати. Та й фільми якісь тупі стали показувати. Чи ті самі? Але чому вони стали такі тупі?
Народжується дитина. Нуу, от тепер вже точно і остаточно дорослі. Максимум відповідальності і… мінімум свободи. Не спати після опівночі? Та будь ласка! Тільки це не тому, що ти так хочеш, а тому що так вирішив твій нащадок…
Скажіть, коли людина стає дорослою? Так уже хочеться робити те, що хочеться. Чи є шанс, що я подорослішаю нарешті до пенсії? Чи ще ні?
ID:
799919
Рубрика: Поезія, Нарис
дата надходження: 19.07.2018 16:59:42
© дата внесення змiн: 24.07.2018 01:41:08
автор: AnnaHodko
Вкажіть причину вашої скарги
|
Правильно, цікаво написано. Але є люди, що живуть, справді, по-іншому. Треба встигнути навчитися... до пенсії... 
