Цей шепіт листя, шум дерев,
Палають очі, мов вогні
І мерзнуть руки, наче навесні,
І плаче небо, стікають сльози по вікні.
Десь високо ворони каркають, літають,
Не світить сонце — боїться і тікає.
Десь люди плачучи страждають,
А в когось серце від болю досить сильно вже палає.
У когось радість — доня народилась,
А в когось сльози через те, що все скінчилось.
Хтось святкує ювілей, а хтось своє весілля,
Хтось щасливий, що продовжилось родине покоління.
Люди, долі і життя у нас всіх різні.
Потрібно житти тут і зараз,
Щоб потім не було занадто пізно.
23.06.2018
