Ця літня ніч украла в мене спокій,
Шепоче мов крізь тишу, що дзвенить,
Неначе манить... Манить, ніби просить:
"Візьми його... Прошу тебе візьми,
Не відвертайся... Не зітхай й не крайся,
Дивись на зорі, там побачиш слід
Свого кохання... Ти лиш постарайся,
Відчути серцем те, що якось зміг,
Торкнись світіння вічної любові,
Прийми у душу щиру й молоду,
Палке зізнання... Небо з нею просить,
Почуй ж його... Прошу тебе, почуй..." -
Шепоче ніч мені,
Краде укотре спокій
