Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Оксана Дністран: ФОРСУВАННЯ ДНІПРА - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Леонід Луговий, 17.05.2018 - 07:15
Так, Оксано, було діло..." Чем больше хохлов потопим в Днепре, тем меньше на сибирь вывозить придётся." Хотів добавити пару слів, та не варто при молодій жінці. До речі, прошлу ніч у Харкові спихнули п.дарюгу з п'єтдесталу мордою в газон, але вдень Гепа повернув на місце.
Дмитро Кiбич відповів на коментар Леонід Луговий, 17.05.2018 - 17:33
Леонiде, так у Харковi ще за часiв Януковича у 2013 роцi хотiли ще i пам'ятник Сталiну встановлювати. Правда тодi Гепа дану iдею не пiдтримав. Мабуть, iнодi проблески здорового глузду у нього все-таки мають мiсце. А той, хто подав iдею iз встановленням пам'ятника Сталiну - керiвник "Оплоту" Евген Жилiн - той вже усiм вiдомо де. Спочатку до Пiдмосков'я утiк, а потiм йому в Одинцовському районi, в ресторанi "Ветерок" органiзували "теплу" зустрiч. Ось подивiться - що вони пропонували у березнi 2013 року: https://censor.net.ua/news/235809/v_harkove_hotyat_ustanovit_pamyatnik_stalinu
Леонід Луговий відповів на коментар Дмитро Кiбич, 18.05.2018 - 01:51
Дякую, Дмитре, за громадянську позицію. Думаю, що то в Гепи не проблески здорового глузду, а прсто розуміння того що з євреями було б якби отець народів пару років ще прожив. Діло лікарів було початком тотальної антиєврейської компанії. Їхнє щастя що він вчасно здох. Жиліна добре пам'ятаю, як і всіх інших. Приємно, що вони довго не живуть!
Оксана Дністран відповів на коментар Леонід Луговий, 18.05.2018 - 09:16
Цю невигадану історію розповів безпосередній учасник тих подій. Врятувався лише через те, що його, пораненого віднесло течією. А там вже підібрали, виходили.... Довго не могла взагалі хоч якось це описати... Жахливо.
Леонід Луговий відповів на коментар Оксана Дністран, 18.05.2018 - 09:28
План тоді був такий - виселити українців, як татар з Криму, і примусово заселити нашу територію росіянами. На щастя він виявився надто важким і непосильним для каральних органів. Цим пояснюється така кількість жертв при форсуванні Дніпра, і взагалі - з українців, призваних в 44 році, назад повернулося тільки три проценти. Менше ніж тих хто починав війну в 41.
|
|
|