Ніколи ще в житті так не хотілось
Вітати з святом Матінку мою.
Слова-вітання роєм завертілись.
Зірвалась. Йду. Та ні, не йду. Стою.
Куди іти? До раю не пускають.
Я знаю - Вона десь серед квіто́к.
Там тихо, затишно, пташки співають.
І лине скрипки ніжний голосок.
Найароматніший букет нарвала.
Конвалії. Матуся їх любила.
І ставлю вазу, що колись придбала.
Ні, не на стіл. Кругом самі могили.
Глибока туга. Сум. Вже сліз немає.
Лиш спогади і біль, і каяття.
Душа болить, і смуток серце крає.
Та вже назад немає вороття.
І лиш молитва щира всіх рятує.
Вона усе здолати допоможе.
Нехай Господь молитву цю почує,
Дасть спокій навіки і Царство Боже.
