І знову подих я тамую свій,
В меню шукаю, хоч нічого сказати.
Почути голос хочу, мамо, твій
І назавжди його закарбувати.
Щоразу впиваюсь кожним словом,
Вслухаюся у музику любові.
Знайду для них у серці сховок
І щиро прошу у самого Бога:
Хай буде до нас він милостивим,
Дасть довше утішатись, що ти з нами.
Порадієш внукам галасливим…
Я буду звати найсвятішим «мамо»…
Як перше, поклич мене: «Дитино»--
Журливо й ніжно, наче шепіт річки.
Покину все й приїду на гостину,
До твого, люба, пригорнусь сердечка.
Я стану, мов те дівча маленьке,
Відчувши твою ласку і турботу.
І все довкіл здасться веселеньким,
Забуду поруч тебе всі гризоти…
Мамусю моя, ти не поспішай,
А проганяй всі немощі від себе,
Хоч,може, легше там, де виднокрай…
І, кажеш,тато зачекавсь на тебе...
Я знову набираю номер твій,
Бо ж маю, рідна,стільки розказати…
