Весна вдягає в пекторалі,
Красу земну й далекі далі
І пісню сильну та єдину,
Несе на крилах в Україну.
В ній жменька смутку та добра
І та лелека, молода
Верта на ріднії пороги,
Крильми огорне, ступлять ноги
У чисті роси- оксамити,
Любов'ю серденько зігріте.
В ній голос- спів святкових дзвонів,
Що линуть із священних схронів
У кожне серце, кожну душу-
Слова сказати нині мушу,
Про дар той, Божий, неземний,
Про голос твій, такий чудний.
Сказати правду- величаю,
У співі твоїм світ кохаю:
Оту калину край села
І ту стежину, що вела
До хати, на свої пороги,
Спів солов'я і босі ноги,
Вінок з волошок- маків цвіт,
Дай Боже довгих тобі літ,
У співі твоїм- у любові
Слова доторкнуть душі кволі:
Така на те вже Божа воля,
Що лине нині пісня твоя.
Цій дитині 11 років, а вже на третьому курсі консерваторії в Іспанії. Це вже другий її сольний концерт. І другий дарунок від мене- віршована присвята. Щиро дякую
