Думаєш – зі мною пощастило?
Аркуш я без зайвих фарб та слів.
Можу в вись здійматись легкокрило
Й в мрій безвітря падати безсило.
Ти не лист – призначення уздрів.
Вправним рухам, легкості покірна,
Замислу натхненному корюсь –
Впадини усі й усі вершини
В дотиках твоїх – моїх царина
Зімкнених в блаженстві ніжних вуст.
Лінії. В єднанні світло й темінь.
Виросли з площинності рутин.
Щось в мені торкаєш сокровенне –
Все пласке умить стає об’ємним:
Світ новий народжується в згин.
Квіткою прокинуся чи птахом –
Тільки б у теплі твоїх долонь.
Я – папір, сукупність рівних складок
Іншим, що зімнуть вогню заради,
Ти ж в мені себе, прошу, боронь.
Серце у руках твоїх зігрілось.
Аркуш білий – сотні видозмін
Дотики чуттєвості відкрили.
Зміг пізнати світ в мені всеціло
Ти один.
ЛЮБЛЯЧІ ДОЛОНІ... 
