Ти чуєш… земле пахне…
Сирою приллю, та травою.
Ось-ось все квітами розчахне
Тією радістю земною.
Ось промінь, світ у частки, крає
Вже набундючились бруньки,
Бджола дороги прокладає,
Струмок чекає на вінки
Що покладуть у воду діви
Та нагадають зустріч нам.
Та рознесуться в голос співи.
Та треби віднесуть богам,
Сп’янілий дух землі, що рідна,
Тебе кохаю до нестями.
Я тут живу… хоча не видно,
Де босими ходив ногами.
Збивав росу у лузі вранці
Та пив медовий диво-сік.
Я вільний… тут не має бранців
Тут забуваю років лік.
