Коли вже буде мир?!
Коли вже зійде сонце
Надій та сподівань моїх, коли?
Чи , може, вам так необхідно
Щоб вмерли наші доньки та сини
За ті лани, степи і террикони.
Якщо це спокою і є ота ціна
То ви не переймайтесь, ми вмремо.
Вмремо за нашу Україну! За Крим,Донбас і за Херсон!!
І віддамо ми душі Богу, та...
тільки б мирно в нас було.
Щоб діти наші виростали там,
Де росквітають всі сади.
Щоби вони не знали обстрілів та автоматів.
Щоби не чули вибухів бомб й ракет. Оце я тільки
У вас попрошу. Та... Чи послухаєте ви?
Чи ,може ,вуха, очі ви грошима мені закриєте?
Чи хабаря дасте? Чи ні?
Бо замість честі й гідності людської
У вас лише ті гроші, гроші...
І живите ви як царі й пани.
Маєтки маєте, автомобілі,
Бісетесь з жиру ви, мов ті дурні.
А поряд з вами люди гинуть
Зі зброєю кривавою в руках.
Там свого батька син вбиває.
Там діти сльози проливають !
Але... навряд чи це послухаєте ви.