Україна наче мати огортає все собою.
Не забуде хліба дати, і умити всіх росою.
Україна ніби пісня, що полине навіть в небо.
Вона так чарівно грає, що чарує світ до себе.
Вона лине над лісами, над лугами, над рікою.
Вона грає голосами, я і ти, і ми з тобою.
Вона знає коли громом, вдарить в серце, все пробачить.
Україна наче мати, гріє душу й тихо плаче.
Колоситься як пшениця , це волосся гріє сонцем.
Україна це бажання, жити вічно, земля просить.
А дощами ніби доля, все що темне позмиває.
Україна рідна мати, Україна не вмирає.