Чи пам’ятаєш ти наше знайомство?
Ту коротку, випадкову мить?
Чи то долі шалене відьомство,
Чи випадок навчив нас любить.
Ми сміялись, дивившись на зорі
І п‘яніли, ковтнувши вина,
Були чесні, немов би прозорі
Ми так сильно любили життя
Ти дивився так щиро у очі,
Я пірнала у їхню блакить,
Безперервно всі дні і всі ночі
Нам хотілося мріяти й жить.
Кожен подих давав нам надію,
Кожен крок підіймав до вершин.
Ми хотіли справдити мрію:
Утекти від людей і машин
І щоразу в обіймах тонувши,
Із солодким смаком на вустах,
Так до ранку ніяк не заснувши,
Шаленіли у власних світах.
Ти для мене був всім життям,
Я - твоїм заповітним бажанням
Бігли шляхом без вороття
До вершини, що зветься коханням.
