Сере́д поля стоїть верба,
Гнучка та красива
Звідкіля там узялася,
Не витримана година.
Вітер віє віти ломить,
Листя обриває,
До села вони плетуться
Та не досягають.
Кореня́м теж не дотягтися
Не близька дорога,
Ніхто під вербою не постоїть,
Слово не промовить.
Тільки вітер із грозою
В гості завітають,
Тільки сонце променем яскравим
Листячко опалить.
Так і старість там зустріне,
Верба та красива,
Краще б верба - ти з'явилась,
На цей світ щаслива...