Люблю , любити я не можу
Занадто багато болі та жалю
Я переплутала почуття та схожість
Точніше ні от ними я живу .
От ними дивними глибокими та щирими
От ними вічними палкими та живими
От ними я живу , от ними я горю.
Ніколи я не побажаю почуттів ,які згасають і палають
Які вбивають й воскресають
Які завжди чекають .
Чекати ,інколи це біль
Чекати ,інколи це слабкість
Чекати - це завжди стиль
А відчувати , дихати - закономірність
Які я зрозуміла не один раз ,
Бо почуття і відчуття - це теж повітря
Живу я ніби в один час
Живу і відчуваю , що навколо
Весь світ змінився в глибині ,бо
Світ це більше не початок
А порожнеча - це насправді ми
Насправді ми дозводити лиш можемо собі
Таку розраду в світі
Не відчувати та не бачити мети
І падата
Та ні піти
Водночас залишитися зуміти
І покарати, і забути ,і летіти
Десь туди де небо залишається пливти
Нам так подобається жити без мети ,
Що втрати ми зможемо повітря
