***

Люблю  ,  любити  я  не  можу  
Занадто  багато  болі  та  жалю  
Я  переплутала  почуття  та  схожість  
Точніше  ні  от  ними  я  живу  .
От  ними  дивними  глибокими  та  щирими  
От  ними  вічними  палкими  та  живими  
От  ними  я  живу  ,  от  ними  я  горю.
Ніколи  я  не  побажаю  почуттів  ,які  згасають  і  палають  
Які  вбивають  й  воскресають
Які  завжди  чекають  .
Чекати  ,інколи  це  біль  
Чекати  ,інколи  це  слабкість  
Чекати  -  це  завжди  стиль  
А  відчувати  ,  дихати  -  закономірність  
Які  я  зрозуміла  не  один  раз  ,
Бо  почуття  і  відчуття  -  це  теж  повітря  
Живу  я  ніби  в  один  час
Живу  і  відчуваю  ,  що  навколо  
Весь  світ  змінився  в  глибині  ,бо  
Світ  це  більше  не  початок  
А  порожнеча  -  це  насправді  ми  
Насправді  ми  дозводити  лиш  можемо  собі  
Таку  розраду  в  світі  
Не  відчувати  та  не  бачити  мети  
І  падата  
Та  ні  піти  
Водночас  залишитися  зуміти  
І  покарати,  і  забути  ,і  летіти  
Десь  туди  де  небо  залишається  пливти
Нам    так  подобається  жити  без  мети  ,
Що  втрати  ми  зможемо  повітря

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741866
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.07.2017
автор: sophia senckak