Її не чекають – приходе сама.
Підступна, жахлива, зайшла вже біда.
Забрала життя ця холодна вода –
Безсилля і смуток – та все ж бо дарма.
І жити навчитись без тебе пора,
Та тільки у пам’яті знову слова,
І усмішка, постать твоя, як жива,
І дзвоник останній – біжить дітвора.
…Двадцяті дні травня – і тепла погода,
Та серце стискається, раптом – тривога.
Отриману звістку здолати не змога,
В душі порожнеча, змарніла і врода.
Знеболену душу врятує дорога,
Одна, щоб в молитві звернутись до БОГА!
12.03.2018
