... и звезда с звездою говорит...
М.Ю. Лермонтов
Червоні-червоні хмари
Заслали шатром неозорим
Західний обрій полів.
В очах твоїх - небо червоне.
В руках твоїх - грає сопілка.
В волоссі твоїм притулок
Знайшов собі стомлений вітер.
Якщо з хмаринкою тихою
Не випливеш вранці в небо -
Як знатимеш, де спочивала
Вранішня зірка ясна?
Якщо з приливом небесним
Ти не повернешся в море -
Як знатимеш, де скінчився
Шлях невгамовних хвиль?
Якщо не підеш зі мною
Назустріч вечірньому сонцю -
Як знатимеш, де осипалось
Проміння його дощем?
Кожного ранку на сході
Займається день творіння:
Спливає вранішня зірка
З глибин першозданих потоків.
Ступаєш неспішно й співуче
По всій широті землі,
По всій неосяжності неба.
Змикаєш у коло єдине
Порізнені барви і звуки.
Ранкових пісень пелюстки
Згоріли у сонця багатті,
Розвіявся попіл пахучий
З надхмарного вівтаря.
Хай з кожної порошинки
Пісня нова пророста -
Пісня, яка надвечір
Визріє в діамант.
Там, де змикається небо
І чотири сторони світу,
Де згорнулись у ріг золотий
Чотири брати-вітри,
Де тримають склепіння часу
Многоокі безсонні велетні -
Там стрічаються дві зорі.
Невловима мить - блискавиці
Розлітаються іскрами знов,
Кожна знає свою дорогу
В океані могутніх шумів.
А на денці небес зостаються
Діаманти земних пісень,
Проростають сліпучим сяйвом.
Крона музики плавно кружляє
В танці радіснім дня і ночі,
У ладу з півтонами сестер.
1994
