На події 03.03.2018 р.
Вітер дме за вікном, і співає стрімка завірюха.
Уже цілу добу стукотить до воріт без зупину.
— Що ти хочеш сказати, про що так кричиш нам у вуха?
— Про любов, про свободу у люту неправди годину...
Може час прокидатись? Нас надто надовго приспали.
Обіцянки порожні всі вітром знесло в сухостої.
Така віхола щільна, мов із неба всі хмари упали,
певно, то від природи – протест на ганебні устрої.
Вже немає терпіння й бажання покращень чекати.
Спробуй їй накажи зупинитися, враз замовчати.
Що, не вийшло? Отак і людей-відчайдухів не залякати,
скільки б в тюрми не кидали — гідності не затоптати!
03.2018 р.
