Пам'ятай : все завжди під твоїм контролем. Ніколи не смій віддавати комусь владу над собою. Ніколи! Що б не сталося! Ти володар свого вибору, своїх думок, оберай найзручнішу і живи у своєму світі.
Якомога менше спілкування, окрім одного. Після кожного ти відчуватимеш пустру. Це схоже на важке похмілля - виходь із будуна, із головним болем, важкодоступними спогадами, різкою біллю у голові.
Люби, але тихо, безмовно і усім серцем. Даруй, але не давай знати.
Єдине, що потрібне для щастя і спокою - це ти. Твоя особистість. Спробуй пошукати його зовні, можливо, і знайдеш, але як від наркотиків, отримаєш залежність, розчарування і багато-багато болю. Ти не можеш іноді покластися і на себе. Єдине, що тобі близьке і добре знайоме, тоді як ти можеш довірити і повірити іншій людині - збагни суть. Єдине, що варто берегти - свою особистість, свої мрії, думки. Не показуй. Приховай.
Ти собі найкращий друг і найзапекліший ворог, найкраща дружина (хіхіх), найкращий керівник і підлеглий. Ти це щастя.
І сказав Бог, нехай буде світло, і стало світло, і побачив він, що це добре.
Якою мовою він це сказав ? Латинською, українською, англійською. Чому так довго панувала темрява і порожнеча. Він абсолютне знання - йому не потрібно бачити, що світло це добре (хоч іноді воно щиросердне зло і розчарування, а темрява - притулок )
І створив він людину за своєю подобою. Створив він нігера. Ми всі чорні. І був він чорним, а син у нього білий.
І відпочив він на сьомий день! Могутність, універсальність, сила, вічність і всезагальність вирішила відпочити. Так, звісно. Бог приходить додому, важко сідає на стілець, повільно скидає свої сандалі, змінюючи їх на домашні тапочки, заходить у свої кімнату скидає із себе одяг, в якому він так важко трудився протягом шести днів, промовляючи слова і помічаючи, що все що він каже добре. (Можна і пояснити абсурдність і часткову хаосність цього світу - видно, що він був створений із сумнівом.) Скидає одяг на стілець, йде на кухню, ставить чайник, і поки він закипить, щось собі підспівує або думає :"Що б то людям дати почитати такого цікавого. Може, передати через якогось божевільного велику книжку про те, як світ влаштований, хто такий Ісусик мій". Чайник закипає, зітхаючи він робить собі чай, іде спокійно в упочивальню, завалюється на ліжко і каже:"Йоп, який я красава, який світ створив. Хто б мене похвалив".
Але ти не Бог. Ти казка.
ID:
778007
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.02.2018 23:02:13
© дата внесення змiн: 20.02.2018 18:44:06
автор: Demian_
Вкажіть причину вашої скарги
|
