ПРОБАЧ МАМО!!!
ПРИСВЯТА УСТИМУ ГОЛОДНЮКУ
Пробач , мамо! що залишив ,як билину одну...
впало небо, і сльозою вмивається зірка рання...
що в зажурі ,зустрічаєш сонце і лиєш сльозу,
і снайперська куля розбила мрії надію останню .
Послухай !рідна матусю, як щебечуть солов'ї...
я поміж віть нахиляю тобі сонечко тепло літа
зеленим листом шелескочу на клені стрункім
із Божого раю ангелом нахиляю промінь світла .
Крізь заметілі, я ластівкою пробиваюсь на вітрах...
щоб витерти із очей сльозу завітати в гості у сни,
до грудей притулити зацілувати золоті руки у снах
ясною зорею до нашого саду осяяти тобі стежки.
Мила матусю!!!Не плач, не тужи, не ридай за мною
нехай дощ ,бентежно не стукає в шибку у вікно
на могилі, посій ранні квіти чорнобривці весною
і я прилечу, до віть калини і тебе обніму крилом.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.