Таке життя й історія у нас,
такі традиції і звичаї в суспільстві,
так неквапливо змінюється час
і ми в душі,напевно,уже інші.
Що вчора нам здавалося бридке,
на що плювали й харкалися кров'ю,
сьогодні до душі таке близьке,
так мило споглядається з любов'ю.
Ми завжди боїмося говорить
народу правду,дивлячись у вічі,
так хочеться кричати: "Зупинись!"
ми для добра живемо в цьому світі.
Підмінюючи часом поняття
ми часто забуваємо про вічне,
спокусами наповнене життя,
у світі хаос - не асиметричний.
Народе мій, пора усе змінить,
якщо ми хочем щастя нашим дітям
не просто на усе очі закрить,
а не боятись правду говорити.
13.02.2018р.