|
Особисто мене ця світлина пройняла, примусила задуматися…Що з того вийшло, судити вам, мої дорогі друзі та читачі.
На ваш вибагливий розсуд пропоную поему
«Про левів»
1.Частина Перша КиївПрайд2017;Post factum
1.
Яка вражаюча світлина!
Майстерно взятий крупний план.
Сюжет і тема – цар природи.
Митець – фотограф, що відзняв
Обидві ці кошачі морди:
Поважні, чемні, мовчазні. Мов сфінкси вічні,
Але куди це так напружено? Уважно?
На кого дивляться вони?
2.
Ікласті морди. Пазурі – мов лезо.
І в ложі VIP поважно так сидять.
Тут помилки нема – це дійсно леви, яких чомусь, тай запросили.
І ті прийшли, як гості, на парад.
3.
Сучасники тих вічних сфінксів,
Позують нам у світлі ламп.
Усе для них просте і звичне,
Неначе це є defile* у стилі «вамп».
4.
Придивишся: на перший погляд – звірі хижі,
Але, мій друже, ще пильніше придивись,
Тоді тобі відкриється подружжя ніжне,
А згодом – і глибокий, внутрішній, таємний зміст.
5.
Це пара! Справжня пара для життя.
Які один без одного не зможуть жити.
І хай весь світ загине, піде в небуття –
Вони залишаться, природи справжні діти.
6.
Міцні, відважні, щирі в діях, в почуттях,
Стосунки - цільні, не розмиті.
Любов – життя, все інше прах.
Ця правда не під-власна миті!
7.
Вони не знатимуть жалю до тих,
Які чомусь завжди цинічно, так відверто,
Примушують усіх, ґвалтуючи мораль, прилюдно, на показ,
Все намагаються штанці із себе здерти.
8.
Ота людина – еволюції вінець?
Всевишнього довершене творіння?!
Стоїть за крок до прірви в небуття.
Безодня жде його гидке гріхопадіння.
9.
Терпимість? Вседозволеність? Скажіть - чому?
Чооммму??? Моральні виродки, що деформують,
Нищать всі існуючі, усталені суспільні норми:
Хизуються, біснуються і ремствують, кричать,
Парадом йдуть, демонстративно виставляють на показ
Свої задрипані анали, які нікому, окрім них,
Що тільки цим стурбовані, ніколи не були цікаві?
Чи не тому, чи саме через те, що крім задків розірваних
Досягнень в них нема і їм нема чого демонструвати,
Тому і виставляють на показ те місце не святе,
Що від природи має тільки пукати та спати.
10.
А леви що? При чому тут вони?Тоді,
Коли потік розгнузданих емоцій, наче впале листя,
Запрудив весь Хрещатик і Хрещатий Яр,
І шаленів, мов божевільний у намисті?!
11.
Так що це? В божевільні – вихідний?
Клієнтам всім свободу дали?
Біснуються, лускунчики рожево-голубі,
Окраса і стовпи високої моралі.
12.
Це - цирк. І зветься – гей парад.
Такі в Європі є суспільні норми,
Коли статевий потяг виставляють на показ,
Хоча, цей потяг, не класичний, не природний.
13.
Людський це цирк, де леви – глядачі.
Які отам з трибуни, зверхньо, споглядають,
Які ці люди: і кумедні, і смішні,
І як безглуздо, дико, з боку, виглядають.
14.
Статечна пара левів, всім виглядом своїм,
З гидливістю, з легким презирством, зверхньо,
Мов сфінкси, понад часом та обрієм земним,
Спостерігають парад ЛГБТ**, емоцій шквал, його шаленство.
15.
Що за істоти? Люди це? Невже?
Які ведуть себе так неетично?
Вкрай з викликом? Нечемно так, незвично?
Вчиняють з етикою ґвалт – акт ґвалтування, акт насильства? І це – публічно?
16.
Але – в тих левів статус –«гість», запрошені вони.
Суспільні норми та закони добре знають.
Тому мовчать. Мовчать і мовчки споглядають
І, ледь помітно, червоніючи від сорому, зітхають.
17.
Якби не статус, що запрошені вони,
Усіх отих кумедних вже давно би зжерли.
Порвали б на шматки. Ганчір’я їхнє, їх самих,
Неначе шкірку здерли-б і роздерли.
18.
Яка ж мораль? Чому в сюжеті леви промайнули?
А безпардонні ті – рожеві й голубі,
Що так пишаються і вихваляються незвично,
Є дуже хворі. Так, вони – виродження людей.
Це виродки суспільства -і моральні, і фізичні.
19.
О, рід людський! До чого йдеш ти? Чим закінчиш?
Невже усі твої сини – тай не бояться смерті?
Невже ваш Бог у всіх вас розум відібрав?
Якщо це так, ви всі повинні, як колись, померти.
20.
А леви що? До чого тут вони?
Коли стосунки вільні між людьми
За наслідками вчинків є такі страшні, жахливі?
Невже Содом з Гоморрою забули всі?
Повз вуха жах цей пропустили?
Тоді, коли усі, крім Лота та його сім’ї,
За це безслідно у вогні згоріли?
21.
Жаль, жаль, що соціум людський - не прайд.
У прайді не підмінюють поняття.
Тому підміни статі, збочень*** в них нема:
Інакше ти помреш – і підеш у багаття.
22.
Так. Дійсно. Рід людський – не прайд.
Чи виживе цей люд, як вид, надалі?
Та, точно, знаю - леви житимуть собі,
Родиною, з сумлінням чистим, без печалі.
23.
А леви що? До чого тут вони?
Коли на світі є поняття вічні:
Жага кохання чоловіка й жінки –
Довершена картина: звична і епічна.
24.
Такі поняття, як сім’я, любов –
Основа/фундамент всіх людських стосунків:
Підносять душу до небес і зігрівають кров,
Але, тут далі не про це – про левів я писати мушу.
25.
Ми дочитали до кінця. Читач здивований.
Все вийшло алогічно: чому був в Києві парад?
Кому це був таємний знак? Такий апокрифічний?
Де резюме? Де висновок логічний?
26.
Що вам сказати, читачі мої…
Все зверху. Все усім давно відоме.
І Бруно Ясенський****, пером, немов мечем, сказав.
Також риплять прості, звичайні вікна Овертона*****.
__________________________________________________
*Defile http://genomukr.ru/rizne/24404-shho-take-defile.html
**ЛГБТ (англ. LGBT) — акронім, що виник в англійській мові для позначення лесбійок (Lesbian), ґеїв (Gay), бісексуалів (Bisexual) і трансґендерів (Transgender).
*** «…підміна статі, збочень…»: - http://gordonua.com/ukr/photo/events/cholovik-prem-jer-ministra-ljuksemburgu-vzjav-uchast-u-fotosesiji-druzhin-lideriv-nato-fotoreportazh-190177.html
Євросуд: «…стосовно одностатевих шлюбів»: http://advocatsergiygula.com/news/evropejskij_sud_z_prav_ljudini_derzhavna_zaborona_odnostatevikh_shljubiv_ne_porushue_prav_ljudini/2017-06-15-226
****не закінчений роман Бруно Ясинського «Змова байдужих». Його відомий крилатий вислів, виписаний пером, сильніший за удар меча із криці, болючіший за оголені нерви, відвертий, на межі відчаю - «Не бійся ворогів – в гіршому випадку вони можуть тебе вбити. Не бійся друзів – в гіршому випадку вони можуть тебе зрадити. Бійся байдужих. Вони не вбивають і не зраджують/продають, але тільки з їх мовчазної згоди існують на землі вбивство та зрада». Романтик і мрійник, заворожений оманою соціалізму, покинув рідну, палко кохану Польщу, подався в Росію, оспівувати соціалізм. Майже двадцять років прожив в суцільному середовищі байдужих, з мовчазної згоди яких відбувалися та процвітали вбивства та зради. Гірка іронія долі - байдужими був засуджений та вбитий у надрах Бутирської тюрми.
***** вікна Овертона https://www.google.com.ua/search?client=opera&q=джозеф+овертон&sourceid=opera&ie=UTF-8&oe=UTF-8&gfe_rd=cr&ei=a6OUWZnGLZHBsAH4mpDwAQ
ID:
774640
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 02.02.2018 00:13:26
© дата внесення змiн: 02.02.2018 12:12:38
автор: І. Оболонський
Вкажіть причину вашої скарги
|
