UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Наталі Калиновська: ВИНОГРАДНЕ ГРОНО - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ наталія калина відповів на коментар NikitTa, 30.01.2018 - 19:57
ПІДОЖДАТИ, ду, деш, док.1. Те саме, що почекати. Нам казали коло дверей підождати, поки він прийде (Марко Вовчок, I, 1955, 77); Знов дівчина буде при зорях іти, Вертаючись пізно додому з бригади. Її коло двору підождуть брати, І скрипнуть ворота... (Іван Вирган, Квіт. береги, 1950, 33); Чіпка підождав, поки геть підбилося сонечко, одягся в свитину й пішов до баби, де жила мати (Панас Мирний, I, 1949, 320); [Зінька (до Петра):> Ти з чобітьми підождеш, ось мені нема в чому вийти в люди: свита — латка на латці (Степан Васильченко, III, 1960, 292); — Куди підемо з тобою, коли в нас ні двору, ні тину? От і виходить: підождать треба трішки. Зіпнусь я на ноги, зароблю хоч на чужий куточок, тоді й балачка друга буде (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 125). 2. тільки наказ. сп. Уживається як застереження або прохання почекати, не поспішати що-небудь робити. [Єпископ (суворо):> Пі 5. КАЙДА́НИ, ів, мн. 1. Залізні ланцюги з кільцями, що їх заклепують або замикають на руках чи ногах арештованого, в'язня. Серед тюрми сидить гетьман Байда, прикований до стовпа; на ногах у його залізні кайдани (Нечуй-Левицький, II, 1956, 457); Як той дуб ти гордо стій. Хай ні зради, ні догани, Ані муки, ні кайдани — Дух зломить не зможуть твій (Борис Грінченко, I, 1963, 125); Кармелюк стояв з шматками розірваних кайданів на ногах (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 77). ♦ Волочити кайдани див. волочити; Забивати (забити) в кайдани див. забивати; Залити в кайдани див. заливати. 2. перен. Те, що зв'язує людину, позбавляє її волі. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров'ю Волю окропіте (Тарас Шевченко, I, 1951, 354); [Річард:> Що ж, я досяг, чого хотів, — я вільний. Розбив усі кайдани свого серця і серце вкупі з ними (Леся Українка, III, 1952, 110); — Нам нічого втрачати, хіба що кайдани! (Андрій Головко, I, 1957, 63); Вільне від кайданів догматизму, наше літературознавство здатне вже розв'язувати такі завдання, за які раніше не бралося (Літературна Україна, 2.VI 1967, 4). |
|
|
||||||||||||||||||||||
