Як тобі, поете, пишеться….
коли очі немов в видінні,коли дивишся в простір, в світи, в минуле, забуте, теперішнє
і пишеш, малюєш, виболюєш рядки з подихом...
Як тобі, поете, пишеться...
коли наодинці з душею розмовляєш немов з ліпшим другом, плачеш,смієшся, мрієш і як же щиро кохаєш…така щирість буває лише на папері….
Як тобі, друже, пишеться….
коли вірші немов перлини збираєш, лелієш, бережеш, виціловуєш, як ту малу дитину,
а потім, затамувавши подих, в світ до людей відпускаєш....
Як тобі, поете, пишеться….
не розповіси, бо й сам не відаєш…мовчиш, а душа небо просить...
аби лише писати, аби Дар Божий ніколи не втратити...
