У хаті було темно: всі поснули,
І тільки місяць освітив їй шлях.
Вона ступала на росисту землю,
Зриваючи квітки в полях.
Він ще не знає, ще мала надія
Горить у серці юнака:
Вона і він разом – то мрія,
Яка за мить втікає, як гірська ріка.
Стояла і дивилася у вічі
Благала поглядом: «Ти тільки жди!»
Стискалось серце чоловіче:
«Завжди, чекатиму завжди!»
Пообіцяли один одному, щоб разом бути,
І місяць їх таємно обвінчав.
Вона ніколи не могла б його забути,
Ніхто так не кохав,як він кохав.
