Питання — чи змогла би так?
У пекло, що метал розплавив,
у самий жах, не у стрічках,
а наяву... жаркі заграви
у небі від пожеж і канонад,
І кожен божий день атака...
Чи було видно зорі хоч коли?
Чумацький шлях, напевно, плакав,
не дотягнувшись до землі.
Споруда з жерсті — не фортеця,
не будувалась для війни.
В її уламках частки серця,
в її руїнах наші сплять сини.
Їм смерть розставила хрести
на довгих лініях долоні.
Останнє: “Матінко, прости,
хай буде мир у нашім домі!”
01.2018 р.
