Старий досвідчений суддя
Зустрів знайомого хлопчину:
«Моє вітання! Радий я, бо чув,
Що вибрав ти дружину.
І хто ж обраниця твоя?» –
Суддя звернувся небайдуже.
«Вона, як уночі зоря,
Краса її яскрава дуже!»
Суддя записничок дістав
І, не роздумуючи довго,
У ньому нуль він написав,
Спокійно мовивши: «Продовжуй!»
«Вона й проворна», - так юнак
Розхвалював свою дівчИну.
І знову – нуль, той самий знак
Суддя виводив безпричинно.
«Посаду гарну навесні
Отримає моя кохана!»
Та на папері знов нулі
Суддя виписував старанно.
І ось вже шість їх, як на те, -
Якесь математичне диво!
«У неї серце золоте!» -
Юнак тут вигукнув щасливо.
«Вона завжди там, де біда,
Де нам потрібна з вами».
Аж тут: «Один!» - сказав суддя
І написав ПЕРЕД нулями.
Сердечно він потиснув руку
І радо мовив: «Любий друже!
Сім'я – це непроста наука,
Мій досвід хай тобі послужить.
Тебе я хочу привітати –
Твоя кохана – на мільйон!
В житті разом вам крокувати,
І є в моїх словах резон!»
Колись як до суддів зверталися лише до старих та досвідчених людей, які користувалися повагою. Досвід був їхнім єдиним вчителем. А зазаз вивчився на юриста, і вже ти суддя... А наявність совісті на іспитах не визначають... Дуже мудра й цікава притча, Наталко .
Та взагалі суддівство у нашій державі дуже сумнівне. Про справедливість вже давно немає мови, а про моральність то і не хочеться говорити...
Дякую, Ярославе!