Всі таргани ховаються в шпарини,
Усякі гади заповзають в нори.
На жаль, буває так, що і в людини
Повадки є та вчинки, як в потвори.
Раніше цінували честь та гідність,
За це вмирали навіть на дуелі,
А слово мало безперечну цінність –
Дорожче злата, непорушність скелі.
І добре ім’я значило чимало,
Це було честю – ім’я не ганьбили!
Відвагу та шляхетність цінували
Любили землю і народ любили.
Куди сьогодні ділись ці чесноти?
Принаймні в тих, хто рветься так до влади,
Чому там стільки покидьків, бидлоти,
Що годі навіть всіх порахувати.
Мабуть тому, що не рубають руки,
Не четвертують, не здирають шкіру.
Крадуть безбожно і жирують суки,
Тому, що мають у безкарність віру.
Кругом порука кругова панує,
На всіх щаблях провладної драбини.
Народ в державі не живе, існує,
Від їх щедрот – споживчої корзини.
Держава, що зрослася з криміналом,
Народ в якій, як засіб для наживи,
Корупція тут досі править балом,
При владі цій немає перспективи.
А нас годують ростом і процентом,
Яких на хліб ніяк не положити.
Непросто так ужитись з президентом,
Який нас кликав по-новому жити.
Для нього справді, стало по-новому,
А нас ще більші злидні обступили.
І бджоли тонуть в медові липкому,
Який собі на зиму наносили.
Ми теж втонули у цій липкій брехні,
Брехні від тих, кого самі обрали.
За вибір гірко так, боляче мені,
Але спитаю, - А ми вибір мали?
Мені здається, що і в черговий раз
Найменше зло обрати доведеться,
Бо в другім турі, знущаючись із нас,
Він з радикалом в боротьбі зійдеться…
Невже пророчими стануть ці думки,
Водити знову будуть манівцями,
А людям..., буде зовсім невтямки,
Що в своїх бідах завинили самі.
20.12.2017 р.
Чому ми винуватимо себе за те, що гроші вирішували і будуть вирішувати завжди: мільйони — мільйонерам, а терпіння - нищим.Боляче від того, що вони все розуміють і багато чого пам'ятають із свого дитинства, звичайного, без мільйонів і палаців.І все більше розуміється: не всім Бог суддя. Не богохульствую, а так відчуваю.
Дякую! 
