тротуаром ходить мокрий вітер;
я вдивляюся в цей дощ,
гуляючи туди, гуляючи сюди.
мої ноги втомилися, мої мізки затерпли.
диви на цю неонову розбиту вивіску:
ти, заходь.
синій чад. над головою – аромат старого пива.
в кутку старий собака спить, мов неживий.
тут футбольні альманахи, й я сам, як попільничка;
цигарка відкидає своє життя,
що стало димом.
ще один бар гарі? – чи то казки про нього?
гарі давно вже нема, нема вже й його клієнтів.
ми з цим собакою, і духом старого гарі
могли б повернути цей світ направо,
поправити все в цьому світі.
ангельські сльози на тротуарі:
так може плакати мати дощів.
а тут у гарі, в синьому чаду, нічого не болить,
і тобі на муляла б ніжна рука,
що спить, мов кицька, на твоїм коліні. –
спогади прийдуть гуртом, і тобі
не доведеться за них платити.
новий бар гарі – ні, то все казки.
гарі пішов від нас, і всі ми пішли так само,
та ми з цим собакою, та з духом старого гарі
поправимо цей світ,
і все буде добре в світі.
тепер, коли гарі був молодим,
він був симпатично гарним:
він ходить, немов танцює,
в блискучих нових черевиках –
так, коли він був молодим, і хвацьким,
він міг ходити повітрям;
він робив вам коктейля якраз такого,
якого вам треба, і повідав новини.
хочете знати мою новину?
гарі тут з нами досі.
досі мокрий вітер прогулюється тротуаром.
досі й я тут тиняюся; вже й ноги мені болять,
холодно в руки, і мізки мені задубли.
бачиш, он розбита неонова досі вивіска
блимає та запрошує: чого там стоїш? заходь.
так, це бар гарі, та гарі не того.
це його ще один бар.
так, все точно: це й є новий бар
все того самого повітроходця гарі
за твором: another harry's bar, jethro tull
