О, як важливо, сонце на душі
Примхи погоди серце обіймає
Буває дощ – та радісно тобі,
Бо все навколо в світі оживає.
Мокрий ущент ,а хочеш танцювать,
Розкинеш руки і радієш щастю,
Летить зсередини невтримна благодать!
Бува по- іншому ,як дощ сумне причастя.
Струмочки ллються, сльози в унісон
Мелодії із серця виривають
Перебирає струни» Вальс - бостон»
Птахи років у вирій відлітають.
А ще буває дощ, як батоги
Б’є тіло, серцевину розриває,
Ламає руки ,виє із нудьги
Ти ще живеш, а виходу немає.
Шукаєш світло…Жоден промінець
Не заглядає у замерзлу душу
І ти вже згоден ,що усе ,кінець,
Проте єство усе ж шукає сушу.
І вивільняєшся, й народжуєшся знов,
І рани потихеньку затягає
На небі бачиш ,наче свій «покров»
Й душа у світло знову повертає.
