Нехай мої мізки розтечуться на стелі,
Краще вже жити в самотній пустелі...
Ти не питай, Та й я не скажу,
Тепер я мовчу, навіки мовчу...
Завтра може не настати,
Невмію нікого любити,
Невмію так просто жити,
Не буде ніякого завтра.
Тримаю вже пістолет біля скроні.
Невже червона пляма,
Як багряна горобина
Розтечеться по підлозі,
Чи навіть з'явиться на стіні?
Та й ніхто цього не помітить,
Напевно, це буде сусід, він за дверима,
Що за людина?
Це вже нікого не потривожить
Немає завтра, немає...
