ми три ночі сиділи в вітальні
й курили ті ж самі сигарети,
ти читала мені вірші
бездомних п'яниць та поетів
тебе боліло серце і ребра.
ти вперто вірила в рай
я щоб тебе не образити
мовчки пив чай й точно знав
світ котився до пекла
ти приймала героїн й валер'янку
і завжди на вечір
читала мені клятого кафку
сміючись сипала на рани сіль
і говорила, що не відчуваєш біль
кусала губи до крові
так чітко
стріляла в мене очима
помітно
(мабуть любила мене занадто сильно)
бісова сатаністка
яка мішала віскі з вином
й пила власну любов
тендітно
і так ми сиділи
три ночі
як три століття
в мене билося серце
в тебе падали сльози
і я вірив
що ми будемо сидіти
так вічно
що цю ідилію навіть бог
не зруйнує
і в жодній історії
її не закінчить
я проживав цей день
вже друге тисячоліття
в тебе червоніли щоки
опускались очі
так наївно
так чарівно
а за вікном
вже змінилось
соте покоління
і іноді в пустій кімнаті
топлю я в чаї той нестримний час
що так підкрався непомітно
і зруйнував усе, що було в нас
ми три ночі сиділи в вітальні
я був захмелілий від тебе, віскі й тютюну
в зараз
мені би помчати в примарні далі
щоб тільки почути усмішку твою
в одному з небесних просторів
я точно зустріну тебе
і будуть світитися зорі
серед похмурих небес
Гарно
