Для нас обох згоріло літо,
Опало ніби листя восени,
Для тебе в полі не зриваю квіти,
А так хотілось нової весни...
Час промайнув неначе літні ночі,
Залишились лиш відблиски надії,
Поглянути в твої вуглинки-очі,
Потонути у цій солодкій мрії
Холодний ранок, дощ із неба,
Щеміло в грудях і стискало скроні,
Я заслужив, отак мені і треба...
Бо не зігрів своїм теплом твої долоні
Пожовкло листя і зів'яли квіти,
І кожен день все ближче до зими
Сім'я у тебе й в мене, діти...
Такі чужі й близькі водночас ми
Сценарій осінь надощила,
Зганявши хмари повсякчас,
І не дала розправить крила,
Кінець щасливий не для нас
Реальність мрії розбивала,
Годинник вперто міряв час,
Пекла, зломила... розірвала,
Бо так кохав в житті лиш раз