Стукає дощ так голосно у вікна.
Вірша настукав і собі пішов.
Мабуть, душа у мене не магнітна.
Чи заборона в неї – на любов …
Співає вітер свої рок – балади …
Самотній друг, - хтось так тебе назвав.
Згасли у залі лампи і лампади,
Під його соло тільки я не спав …
Вітер чомусь порвав мої вітрила,
Не дми, - я так колись тебе просив ...
Знайома скрипка навстіж світ відкрила,
Мені віддала двоє своїх крил ...
Дощ мов вино, залив мої турботи,
Я в ньому мрії свої загубив,
Світ посірів у доларах і злотих,
В такому ноти взяв і утопив ...
А я й забув, що є у мене скрипка,
Коли її я ніжно обійняв …
Закрила очі в небі навіть зірка
З нею дуетом уночі зaграв …
