Давно завмерли хвилями Карпати,
тримають хмари навколо вершин.
А ріки прагнуть гори подолати
й крізь скелі шлях пробити до рівнин.
Стоять велично буки предковічні,
і тихо журяться смерекові ліси.
Вросли в каміння взори кристалічні,
які колись були краплинами роси.
Гірські джерела повняться водою,
квітує плаєм вишитий рушник.
А вітер пнеться стежкою гірською
туди, де вчора день безслідно зник.
Скарби опришкові, заховані у скелях,
дзвенять дукатами, коли вдаряє грім.
Горять свічки в пустих печерних келіях,
і залітає вітер в скельний божий дім.
Живе в Карпатах пам'ять про минуле,
стоять хрести, де падали в боях.
Тут в кожному селі героїв не забули,
і дзвони не мовчать в старих церквах.
16.07.2016
Гарно! Люблю Карпати,гори сині,а в них
лунають пісні солов*їні...
В мене проза є про карпати,правда там історія сучасна про кохання"Знай у мене одне життя..
Це я так, може часом захочете прочитати. Успіхів Вам!!!
Гарно! Люблю Карпати,гори сині,а в них 
