І ось цей світ - незрозуміла мандрівка. Поряд дерева як люди і люди мов дерева, і будинки - вулики. І ось твоє тіло із серцем - двигуном та судинами - проводами. Роби з ним, що хочеш. І твої очі як фари автомобіля в тумані людському. І ноги - колеса, і руки - щупальця дивного створіння, що начебто тримають надійно кермо своєї долі. Але душа наче пташка у клітці. Від себе не втечеш.
Дурням легше "рулити", а комусь ще пізнавати те, що давні філософи не змогли ніяк пояснити. Те, що сіяє над кожним мов німб...Сенс усього...
І дні один за одним складаються до пастки часу, легко вилітають в якусь трубу вихлопну. І паливо - надія завжди на " підсосі ". І небо, ще той поліцейський, завжди готове втрутитись у ситуацію.
