У лісі жовте листя землю вкрило.
Вузька стежина.З кошиком іду.
Здивовано вдивляюсь.На галяві
червоні мухомори.Чи я сплю?
Попутали напевно пори року.
У жовтні капелюхи одягли.
На них сидять комахи полуп"яні.
Ще б трохи і співати почали.
Сміюся з них.Так радісно на серці.
Бо ліс мені мов давній добрий друг.
Коли душа болить іду до нього.
Він зцілює мене від горя і від мук.
Сідаю на пеньок.Собі любуюсь
красою мухоморів.Козаки.
Такі вродливі і сміливі хлопці.
На капелюхах залишки роси.
І прошу Бога я-нехай ростуть
красою дивною осінньої пори.
Ще тиждень,два не було би морозів.
Вони як я не хочуть ще зими.
Проміння сонця лагідне,ласкаве.
Не віриться,що прийдуть холоди.
Червоні капелюхи.Жовте листя
мов золото,що сипеться з гори.
