Жовтогарячі фарби розкида́є осінь,
Малюнок свій завершить до зими,
Проте художницю дерев багато просить:
«Не квапся, зачекай, призупини!»
Ще встигнеш свій пейзаж осінній змалювати,
Доволі часу матимеш ще ти,
А нам у зелені ще дай помилуватись
І радістю по літньому цвісти
Жагою до життя в різноголосім співі,
Красою вічною. Осінь, зажди!
Поки зелені ми, ще молоді й красиві,
Приходь, але пізніше до нас ти!
Надворі пізнє літо, осінь на порозі,
Вже почала пейзаж свій малювать,
А ми як ті листочки, в думках просим
Життєву фарбу в нас не забирать…
23.08.17
Дуже дякую, Світланочко! 
