Читаю осені, сумні думки
і стигнуть поцілунки на губах.
Не чую дотику коханої руки,
а милі очі, бачу лише в снах.
Думки осінні зимні та сумні,
потіш мене обіймами своїми.
Щоб ті, з тобою найдорощі дні.
для нас не стали назавжди чужими.
Не хочу чути осені думки...
Своє кохання дай хоч пригубити.
Про щастя наше розкажи казки,
навчи мене, як у розлуці жити...
Читаю осені сумні думки...
Я твої очі бачу лише в снах.
Не чую дотику коханої руки...
і стигнуть поцілунки на губах.
Автор Лариса Мандзюк. м.Львів.