Це так природно — музика, і час,
і Ваша скрізь присутність невловима,
Двори стоять у хуртовині айстр.
Яка сумна й красива хуртовина!
#Ліна_Костенко
В дворі жоржини, айстри, хризантеми -
Відгомін літа й осені кураж,
Нові мелодії, сюжети й теми
дарує нам осінній ермітаж…
Здавалось би радіти і радіти
в оазі розмаїтих кольорів,
але не тішать кволу душу квіти,
вогонь бажання вже давно зотлів…
Та раптом за вікном concerto grosso,
Чарівні звуки - соло скрипаля,
Вівальді увірвався стоголосо,
Немов живильний вітер звіддаля…
Куди й поділись всі мої турботи,
Душевний біль і гіркота образ,
Як водограй, лилися з неба ноти,
І я згадала в той момент про Вас…
Прийшла довгожданна Осінь, реанімувала мою душу, і народився цей вірш, але окрім Осені, найбільш вплинули на на мої думки та емоції твори Ліни Костенко...