Мелькали зірочки поза вікном вечірнім
І лагідно крилом метелик мелькотів.
Під дівчини вікном юнак сидів покірний
Ніхто тоді не знав, як він її хотів.
Він так її хотів понести понад хмари,
Він так її хотів здійняти до небес,
І цей палкий порив звучав зі струн гітари
Акорди чарівні лунали для Агнес.
Її святе ім'я картало йому душу,
Її міцна сім'я вбивала мрії всі.
«Таємні почуття, - співав, - ховати мушу»
Щоби ніхто не знав, що він тонув в красі.
Ті літні вечори вели зворотній відлік,
Він знав, відсутній сенс дивитися вперед,
"Агнес, моя Агнес" кохання-ангел висік
На серці юнака. І ті були, як мед.
Наступні вечори були жахливо тихі:
Ані гітари сум, ані хлопчини спів,
Лише напливи хмар все віщували лихо -
Він так її кохав, та взяти не зумів.
Тихенько шелестить вода нічної річки
І серед хвиль нудних лунав хлопчини крик:
«Агнес, моя Агнес, прощай, іду у вічність,
Чекай на мене знов, чекай вві сні!» - і зник.
