На присьбі під хатою бавились котики.
Боже, яка то пухнаста краса!
Вушка і хвостики, спинки-животики,
Все це пухнастя від смутку спаса́.
Кусаються, м'явкають, драпають, котяться...
Влучно придумано...Гм...котики:
Рани-рубці всі душевні загояться
Лише́ від пухнастого дотику.
Падає цвіт - сиплеться кущик трояндовий,
Клубочок котів обертає вісь!
Ти не журись, що квітник твій розпатланий,
Бо котики - тут! Котики - там! Скрізь!
Квіти своє відцвіли...Обсипаються вже.
І кошенята не є причина.
Кожне єство Бог як вміє, так береже,
Не загубила б лишень людина.
