Щоб тугу вразливу пізнати,
Щоб якось людей пригощати,
Коли немає про що шкодувати,
Осінь відправилась в тур...
Спонсор у неї - Небо Одвічне,
І життя нудне багаторічне
Жовтавих барв непересічних
Розмаже по іржі речей...
На сонному екрані хмар
Старий кіномеха́нік чи мольфар,
Фіксує ледь щемливий жар,
Як листя падає, падає, падає...
І лавиці іще свобідні,
Прийдуть знайомі, перехожі різні,
Аби вдягнути діадеми мідні
Та слухать вітру незабутні драми...
