Прийшов Наум у вересні, Бо вже на тому березі,
колись приходив в грудні... немає дітлашні,
І вербам, що на березі,- бо в будні вони в вересні
сумними стали будні... у школі день при дні...
Колись все починалося,
із першого лиш грудня,
тоді і відкривалися
у школі двері в будні.
Робота, як кінчалася: І школи примітивними
і на городах, й в полі, в селах тоді були,
тоді і починалися стежками непримітними,
навчання дітей в школі. не всіх дітей вели.
"Прийшов Наум - берись за ум",-
усі це пам"ятали,
і всім шкільним премудростям,
лиш хлопчиків навчали.
І холодно, і голодно В кожній сім"ї дітей було,
в селах й тоді бувало, як кажуть: "повна хата",
і як тепер, й тоді було,- на працю всіх село вело,
селяни бідували. а в школу небагато.
Найкращою наукою
працю тоді вважали,
і донечки опікою,-
молодшеньким ставали.
Отак було заведено: Прийшов Наум у вересні,
дівчата все робили, у школах було свято.
чи долею завбачено, Щоб вчились легко й весело:
щоб в школу не ходили? і хлопці, і дівчата.
Дякую, Іринко. Тепер же і система навчання зовсім інша, та ще й деякі "новації" не дуже сприяють гарному розвитку дитини. Ну як, скажіть, можна не вимагати знання таблиці множення навіть у третьому класі?..
Я дякуючи тій таблиці множення розбудила свою пам"ять, а до цього вона в мене спала, мені так важко було вивчити щось напам"ять, що я аж плакала,а таблиця множення запам"яталася швидко і з того часу все стало на свої місця і пам"ять моя теж...
